ресторанний
РЕСТОРА́ННИЙ, а, е.
Прикм. до рестора́н.
Тася неуважно слухала його, всім єством прислухаючись до звуків ресторанного оркестру (Л. Дмитерко);
// Який проводить свій вільний час у ресторанах.
Коли в кого нероби та хапуги часом виростають, ресторанні лобуряки в сорочках розцяцькованих, то його син знає, для чого живе, він недаром їсть хліб народний... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)