ресторанний
РЕСТОРА́ННИЙ, а, е. Прикм. до рестора́н.
Тася неуважно слухала його, всім єством прислухаючись до звуків ресторанного оркестру (Дмит., Розлука, 1957, 41);
// Який проводить свій вільний час у ресторанах.
Коли в кого нероби та хапуги часом виростають, ресторанні лобуряки в сорочках розцяцькованих, то його син знає, для чого живе, він недаром їсть хліб народний… (Гончар, Тронка, 1963, 68).
Словник української мови (СУМ-11)