реторта
РЕТО́РТА, и, ж.
1. Скляна, фарфорова або металева лабораторна хімічна посудина грушоподібної форми з довгим носком, повернутим убік; використовується для перегону й розкладення речовини нагріванням.
Пили мовчки. Стежили за тим, що відбувалося на столі. Там стояв штатив, підтримуючи реторту з рудою рідиною (Ю. Шовкопляс);
На довгому дощатому столі з перехрещеними ніжками вишикувались у ряд пробірки, колби та реторти, виповнені зразками ґрунтів (Ю. Збанацький).
2. Вогнетривка посудина різних форм, у яку вміщують матеріали при їх нагріванні в промислових печах.
При сухій перегонці дерева у великих розмірах беруть не скіпочки, а поліна. Ними наповнюють великі залізні посудини – так звані реторти (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)