реторта

РЕТО́РТА, и, ж.

1. Скляна, фарфорова або металева лабораторна хімічна посудина грушовидної форми з довгим носком, повернутим убік; використовується для перегонки й розкладення речовини нагріванням.

Пили мовчки. Стежили за тим, що відбувалося на столі. Там стояв штатив, підтримуючи реторту з рудою рідиною (Шовк., Інженери, 1956, 190);

На довгому дощатому столі з перехрещеними ніжками вишикувались у ряд пробірки, колби та реторти, виповнені зразками грунтів (Збан., Переджнив’я, 1960, 8).

2. Вогнетривка посудина різних форм, в яку вміщують матеріали при їх нагріванні в промислових печах.

При сухій перегонці дерева у великих розмірах беруть не скіпочки, а поліна. Ними наповнюють великі залізні посудини — так звані реторти (Уроки.. хіміка, 1956, 69).

Значення в інших словниках

1. реторта — рето́рта іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. реторта — -и, ж. 1》 Скляна, фарфорова або металева лабораторна хімічна посудина грушоподібної форми з довгим носиком, повернутим убік. 2》 Вогнетривка посудина різних форм, в яку вміщують матеріали при їх нагріванні в промислових печах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. реторта — РЕТО́РТА, и, ж. 1. Скляна, фарфорова або металева лабораторна хімічна посудина грушоподібної форми з довгим носком, повернутим убік; використовується для перегону й розкладення речовини нагріванням. Пили мовчки. Стежили за тим, що відбувалося на столі.  Словник української мови у 20 томах
4. реторта — рето́рта (від лат. retortus – повернутий назад) 1. Посудина грушовидної форми з повернутим у бік носком для перегонки й розкладення речовини нагріванням. 2. Вогнетривка посудина різних форм, у якій нагрівають матеріали в промислових печах.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. реторта — Хіміч. посуд із рухомою шийкою і кришкою, апарат, який використовують у лабораторіях для перегонки та дистиляції; р. алхіміків наз. алембік.  Універсальний словник-енциклопедія
6. реторта — Рето́рта, -ти; -то́рти, -то́рт  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)