речистий

РЕЧИ́СТИЙ, а, е, розм.

Який уміє красиво висловлюватися; красномовний.

Прийшла Перша Пречиста – стає дівка речиста (прислів'я);

// Який передається, виражається красномовно.

Ей, не люби мене, дівчино! Як хочеш любощів речистих, Як хочеш розкошів огнистих .. Бо я борець, моя рибчино! (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. речистий — речи́стий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. речистий — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
3. речистий — -а, -е, розм. Який уміє красиво висловлюватися; красномовний. || Який передається, виражається красномовно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. речистий — КРАСНОМО́ВНИЙ (про людину — здатний гарно, майстерно говорити; про мовлення — який характеризується майстерністю), РЕЧИ́СТИЙ розм., ПРОРЕЧИ́СТИЙ заст., ВИМО́ВНИЙ діал., ШИРОКОМО́ВНИЙ рідко; СОЛОДКОМО́ВНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. речистий — РЕЧИ́СТИЙ, а, е, розм. Який уміє красиво висловлюватися; красномовний; // Який передається, виражається красномовно. Ей, не люби мене, дівчино! Як хочеш любощів речистих, Як хочеш розкошів огнистих.. Бо я борець, моя рибчино! (Фр., XIII, 1954, 149).  Словник української мови в 11 томах