речистий
РЕЧИ́СТИЙ, а, е, розм. Який уміє красиво висловлюватися; красномовний;
// Який передається, виражається красномовно.
Ей, не люби мене, дівчино! Як хочеш любощів речистих, Як хочеш розкошів огнистих.. Бо я борець, моя рибчино! (Фр., XIII, 1954, 149).
Словник української мови (СУМ-11)