рибалка
РИБА́ЛКА, и.
1. ч. і ж. Людина, яка ловить рибу, займається рибальством.
На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: “Ловіться, рибочки, великі і маленькі!” (П. Гулак-Артемовський);
Ще малим мене за руку До рибалок дід повів. – Покажіть, – сказав, – онуку, Як то ловлять окунів (М. Нагнибіда).
2. тільки одн., ж., розм. Те саме, що риболо́вля.
Ще за часів Гомера й Феокріта Була у цвіт поезії повита Забава наша. У Назона теж Ти про рибалку спогади знайдеш (М. Рильський);
– Колись, маленькою, мене брали на рибалку (В. Собко).
3. тільки ж., діал. Чайка.
Пливуть собі [козаки] та співають; Рибалка літає... (Т. Шевченко);
Літають над морем рибалки й баклан. – Рибалки – білясті, баклан – чорнявий. Ловлять рибу (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)