рипотіти

РИПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.

Підсил. до рипі́ти 1.

Рипотять швидкі ступні по усланій білим снігом землі (Панас Мирний);

Порипуючи снігом, збіг [Тимко] з ґанку. Слідом за ним рипотіли Марко і Коростильов (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. рипотіти — рипоті́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. рипотіти — -очу, -отиш, недок. Підсил. до рипіти 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рипотіти — РИПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до рипі́ти 1. Рипотять швидкі ступні по усланій білим снігом землі (Мирний, III, 1954, 37); Порипуючи снігом, збіг [Тимко] з ганку. Слідом за ним рипотіли Марко і Коростильов (Тют., Вир, 1964, 485).  Словник української мови в 11 томах