риса
РИ́СА, и, ж.
1. Лінія, проведена на чому-небудь.
Вся сторінка [зошита] була покреслена товстими рисами червоного олівця (О. Донченко);
Він різко провів довгу рису під своїми розрахунками, твердий графіт олівця аж розрізав папір (В. Собко);
// Лінія, що окреслює предмет і дає уявлення про його форму; контур.
Хоч не гріло, та світило осіннє сонечко, безлисті дерева вирізувались гострими рисами на синьому небі (Леся Українка);
Здавалося, місячне проміння просвічувало крізь неї [шкіру], виразно вирізьблюючи .. риси черепа (Ю. Смолич).
2. перев. мн., звичайно у сполуч. зі сл. обличчя, зовнішність і т. ін. Сукупність частин, ліній, що утворюють зовнішній вигляд, обриси лиця.
Маленьке гарне личко без єдиної виразної риси – наче розведеним чорнилом хто помалював недбало брови, очі, смужечку рота (Г. Хоткевич);
Мати милувалася ставною постаттю сина, знаходила в ньому і свої риси (С. Чорнобривець);
Майстер психологізованого портрета, Гончар уміє в рисах зовнішності відтворити різницю характерів, різницю соціальних ліній поведінки (з наук. літ.);
// Зовнішній вираз якогось почуття, настрою і т. ін.
Над переніссям і біля уст гіркі риси страждання (В. Козаченко);
Він дивився на Орлюченка і не пізнавав його. Риси суворої мужності наклала Вітчизняна війна на його молоде добре обличчя (О. Довженко);
Він дорогою уточнює свій план, і на його обличчя лягають то сумні, то хижуваті риси (М. Стельмах).
3. Особливість, ознака, властивість кого-, чого-небудь.
Великий поет, великий письменник неодмінно втілюють у собі, в своїй творчості основні, найглибші риси народного світогляду (М. Рильський);
– Неосяжна мрія, величезна працездатність і надмірна скромність – риси великих людей (С. Чорнобривець);
// Подробиця, деталь.
Двома, трьома раптовими рисами він [В. Стефаник] малює нам надзвичайно яскраво цілу драму (Леся Українка).
○ (1) У головни́х (зага́льних) ри́сах, у знач. присл. – в основному, без подробиць, деталей.
Зараз же можна тільки систематизувати назбираний досвід, в головних рисах перевірити правильність будови (В. Еллан-Блакитний).
Словник української мови (СУМ-20)