рисочка
РИ́СОЧКА¹, и, ж.
Зменш. до ри́са.
Велика стрілка здригнулася і перескочила на одну рисочку уперед .. Хлопець підвівся. – Мені час додому, – просто сказав він (В. Собко);
Як живі, стали перед очима всі рисочки її обличчя (В. Гжицький);
Незважаючи на сліди віспи, обличчя [Шабанова] красиве, але нема вже в обличчі ані рисочки добра (О. Довженко);
Живі ще люди, котрі особисто знали Шевченка, й з пам'яті їх виринає не одна цікава рисочка чутливої вдачі батька Тараса (М. Коцюбинський).
РИ́СОЧКА², и, ж.
Зменш.-пестл. до ри́ска².
Словник української мови (СУМ-20)