рисочка

РИ́СОЧКА¹, и, ж. Зменш. до ри́са.

Велика стрілка здригнулася і перескочила на одну рисочку уперед.. Хлопець підвівся. — Мені час додому, — просто сказав він (Собко, Звич. життя, 1957, 41);

Як живі, стали перед очима всі рисочки її обличчя (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 403);

Незважаючи на сліди віспи, обличчя [Шабанова] красиве, але нема вже в обличчі ані рисочки добра (Довж., І, 1958, 107);

Живі ще люди, котрі особисто знали Шевченка, й з пам’яті їх виринає не одна цікава рисочка чутливої вдачі батька Тараса (Коцюб., III, 1956, 46).

Підбива́ти (підби́ти) ри́сочку див. підбива́ти.

РИ́СОЧКА², и, ж. Зменш.-пестл. до ри́ска².

◊ Й ри́сочки в ро́ті не було́ (не мав, не ма́ла і т. ін.) — те саме, що Й ри́ски в ро́ті не було́ (не мав, не ма́ла і т. ін.) ( див. ри́ска²).

Значення в інших словниках

1. рисочка — ри́сочка 1 іменник жіночого роду риса ри́сочка 2 іменник жіночого роду крихта  Орфографічний словник української мови
2. рисочка — [рисочка] -чкие, д. і м. -оц':і, мн. риесочки, риесочок дв'і рисочкие  Орфоепічний словник української мови
3. рисочка — I -и, ж. Зменш. до риса. II -и, ж. Зменш.-пестл. до риска II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рисочка — РИ́СОЧКА¹, и, ж. Зменш. до ри́са. Велика стрілка здригнулася і перескочила на одну рисочку уперед .. Хлопець підвівся. – Мені час додому, – просто сказав він (В. Собко); Як живі, стали перед очима всі рисочки її обличчя (В.  Словник української мови у 20 томах
5. рисочка — Ри́са, -си ж. Черта. Левиц. І. 461, 475. До лиця був той вінок її тонким рисам. Г. Барв. 372. ум. риска, рисочка.  Словник української мови Грінченка