риссю
РИ́ССЮ, присл.
1. Швидким алюром, середнім між галопом і ступою (про коней).
Коні .. рвонулись риссю, зашелестів під колесами пісок (Ю. Збанацький);
// Верхи на конях цим алюром (про людей).
Козаки знову сіли на коней і риссю спустились у долину (П. Панч).
2. розм. Бігом, швидко (про людей).
Наказав [голова] шоферові риссю мчати до колгоспу по воли (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)