ритвина
РИ́ТВИНА, и, ж., рідко.
Глибока вибоїна, перев. з водою, болотом; ковбаня.
[Лікар:] Біг [Пузир], себе не тямлячи, та через ритвину схибнувся, упав з розмаху навзнак (І. Карпенко-Карий).
Словник української мови (СУМ-20)РИ́ТВИНА, и, ж., рідко.
Глибока вибоїна, перев. з водою, болотом; ковбаня.
[Лікар:] Біг [Пузир], себе не тямлячи, та через ритвину схибнувся, упав з розмаху навзнак (І. Карпенко-Карий).
Словник української мови (СУМ-20)