ритвина
РИ́ТВИНА, и, ж., рідко. Глибока вибоїна, перев. з водою, болотом; ковбаня.
[Лікар:] Біг [Пузир], себе не тямлячи, та через ритвину схибнувся, упав з розмаху навзнак (К.-Карий, II, 1960, 369).
Словник української мови (СУМ-11)РИ́ТВИНА, и, ж., рідко. Глибока вибоїна, перев. з водою, болотом; ковбаня.
[Лікар:] Біг [Пузир], себе не тямлячи, та через ритвину схибнувся, упав з розмаху навзнак (К.-Карий, II, 1960, 369).
Словник української мови (СУМ-11)