ритміка
РИ́ТМІКА, и, ж.
1. Сукупність усіх конкретних виявів ритму.
У жартівливих піснях наспівного типу ритміка змінюється доволі часто (з наук. літ.);
Пісня допомагала людям дружно працювати і справляти обряди й у свою чергу успадкувала від них ритміку трудових процесів (з наук. літ.);
У ліричних епізодах [опери “Запорожець за Дунаєм”] зустрічається вальсоподібна ритміка, властива українському побутовому романсові (з наук. літ.);
Ритміка поезії Лесі Українки дуже різноманітна. Найбільш уживаними в ній є трискладові розміри, особливо анапест (з навч. літ.);
У цілому вишивка Львівської області відзначається легкістю й декоративністю композиції, виразністю ритміки, .. різноманітністю способів виконання (з наук. літ.);
Організм людини – найскладніша з існуючих на Землі систем, яка внаслідок довгої еволюції пристосувалася до ритміки нашої планети (з газ.).
2. Наука про ритм.
Закони ритміки;
// Розділ віршування, що вивчає природу віршового ритму, принципи й методику його аналізу.
Пильна увага до ритміки, строфіки, евфонії вірша була властивою Тичині, починаючи з перших його творів (з наук. літ.).
3. Система фізичних вправ з музичним супроводом, призначених для виховання відчуття ритму.
Словник української мови (СУМ-20)