рихлий
РИ́ХЛИЙ, а, е, рідко.
1. Крихкий або розсипчастий.
Пливла по Волзі рихла, жовта крига (М. Бажан);
Бульдозер за бульдозером так і шугають стрімголов у глибокі пази траншей, а залишені між ними вали рихлої необваленої землі дедалі вищають, ростуть (О. Гончар);
З рихлих плодів сік виходить мутний і майже не піддається очищень (з наук. літ.);
// перен. У якому недостатньо пов'язані окремі частини, сюжетні лінії і т. ін. (про твір мистецтва).
Фільм вийшов все ж сируватим, рихлим (О. Довженко).
2. Позбавлений свіжості, пружності.
Рихла шкіра;
// Який відзначається в'ялістю, слабкістю.
Для свиней ніжної, рихлої конституції характерний тонкий і слабкий кістяк, в результаті чого часто провисає спина, викривляються ноги (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)