риштунок

РИШТУ́НОК, нку, ч.

1. збірн., заст. Спорядження (у 2, 3 знач.).

Тарас їде вулицею Умані. Спис і шабля, дорожня баклага при сідлі, похідний горщик з саламахою, порохові набої, пута на коні та інший риштунок і сам його вигляд свідчили про довгу і важку путь (О. Довженко);

Проценко легко сів у сідло, прибрав поводки, поправив риштунок, а потім лівою рукою заламав іще більше високу шапку (Д. Бедзик).

2. буд., рідко. Те саме, що ришто́вання 1.

Зіскочивши з площинки крана на перегатку, він подався в котлован, звідки по риштункові подряпався на блок, до якого подавав бетон (Г. Коцюба).

Значення в інших словниках

1. риштунок — ришту́нок іменник чоловічого роду спорядження; риштування збірн.  Орфографічний словник української мови
2. риштунок — Спорядження, припас, припаси, жм. причандалля; Р. риштовання.  Словник синонімів Караванського
3. риштунок — -нку, ч. 1》 збірн., заст. Спорядження (у 2, 3 знач.). 2》 буд., рідко. Те саме, що риштовання 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. риштунок — Зброя, озброєння  Словник застарілих та маловживаних слів
5. риштунок — РИШТУ́НОК, нку, ч. 1. збірн., заст. Спорядження (у 2, 3 знач.). Тарас їде вулицею Умані. Спис і шабля, дорожня баклага при сідлі, похідний горщик з саламахою, порохові набої...  Словник української мови в 11 томах
6. риштунок — Риштунок, -нку м. Вооруженіе, доспѣхи. Народ.... при всім воєннім риштунку. Стор. II. 164.  Словник української мови Грінченка