риштунок

ришту́нок

-нку, ч.

1》 збірн., заст. Спорядження (у 2, 3 знач.).

2》 буд., рідко. Те саме, що риштовання 1).

Значення в інших словниках

1. риштунок — ришту́нок іменник чоловічого роду спорядження; риштування збірн.  Орфографічний словник української мови
2. риштунок — Спорядження, припас, припаси, жм. причандалля; Р. риштовання.  Словник синонімів Караванського
3. риштунок — РИШТУ́НОК, нку, ч. 1. збірн., заст. Спорядження (у 2, 3 знач.). Тарас їде вулицею Умані. Спис і шабля, дорожня баклага при сідлі, похідний горщик з саламахою, порохові набої...  Словник української мови у 20 томах
4. риштунок — Зброя, озброєння  Словник застарілих та маловживаних слів
5. риштунок — РИШТУ́НОК, нку, ч. 1. збірн., заст. Спорядження (у 2, 3 знач.). Тарас їде вулицею Умані. Спис і шабля, дорожня баклага при сідлі, похідний горщик з саламахою, порохові набої...  Словник української мови в 11 томах
6. риштунок — Риштунок, -нку м. Вооруженіе, доспѣхи. Народ.... при всім воєннім риштунку. Стор. II. 164.  Словник української мови Грінченка