роблений
РО́БЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до роби́ти 1–5.
Данило Харитонович божився, що чобітки роблені “на замовлення”, і божився, аж доки розійшовся базар (П. Панч);
Вже в першому вірші книги [Є. Плужника] звучать мотиви, характерні для всього її змісту чи, точніше, для остаточних висновків, роблених поетом з його роздумів (з наук. літ.);
// ро́блено, безос. пред.
Російська армія закопалась у землю. Старі – з чотирнадцятого року – окопи заглиблено до двох метрів, .. бліндажі пішли у підґрунтя на три, накати роблено тепер тільки в чотири шари (Ю. Смолич).
2. у знач. прикм. Позбавлений природності; удаваний.
По його зітханню, робленому, нещирому, я вгадую, що він мав казати щось гостре, цікаве (С. Васильченко);
Обличчя самурая розпливається в роблену посмішку (О. Довженко);
Який же він неприємний, цей нахаба .. Все в ньому роблене – самовпевнена пихатість, зухвала настирливість, солодова улесливість (А. Хижняк);
// Позбавлений щирості, відвертості; нещирий.
В неї на виду, на очах не щире клопотання, не щире жалкування, а якесь роблене... (І. Нечуй-Левицький);
– По правді сказавши, Доро, – ..мені твоя .. приязнь до тої дівчини видається потрохи робленою (О. Кобилянська);
// Штучний, ненатуральний.
Словник української мови (СУМ-20)