рогожа
РОГО́ЖА, і, ж.
1. Цупка плетена з личаних стрічок тканина для упаковування або накривання чого-небудь.
З луб'яних волокон льону виготовляють лляне полотно, а з луб'яних волокон .. – лико й рогожу (з навч. літ.);
// Шмат такої тканини.
Проїхали сани, накриті рогожею, з-під котрої червоніли коров'ячі туші. То везли до яток м'ясо на продаж (Н. Рибак);
Тиждень промайнув як один день. З ранку до ночі Шевченко пиляв і стругав, збивав ящики, щось пакував або зашивав у рогожу (З. Тулуб);
З кори лип виготовляють рогожі, мотузки та малярні щітки (з навч. літ.).
2. Груба, перев. полотняна матерія з шашковим переплетенням ниток.
На козаку і рогожа пригожа (прислів'я);
А Юріштанові то любо; якесь щемливе задоволенє [задоволення] в тім знаходив. Знають, мовляв, попа і в рогожі. Не дивися, як я вбраний, а дивися, хто я такий є (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)