розбатовувати
РОЗБАТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, розм.
Розрізати що-небудь на шматки.
Ідуть вони до телиці, Вогонь розкладають; Розбатовують телицю, Стегна запікають (С. Руданський);
// безос.
– Що ж там у тебе, Федоре? – Ногу перебило осколком. Так і розбатувало, – кусаючи сполотнілі губи, тамуючи стогін, сказав матрос Горбач (В. Кучер);
// Розривати, шматувати що-небудь.
Розбатував на собі одежу.
Словник української мови (СУМ-20)