розбатовувати
РОЗБАТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Розрізати що-небудь на шматки.
Ідуть вони до телиці, Вогонь розкладають; Розбатовують телицю, Стегна запікають (Рудан., Тв., 1959, 272);
// безос.
— Що ж там у тебе, Федоре? — Ногу перебило осколком. Так і розбатувало, — кусаючи сполотнілі губи, тамуючи стогін, сказав матрос Горбач (Кучер, Голод, 1961, 117);
// Розривати, шматувати що-небудь.
Розбатував на собі одежу.
Словник української мови (СУМ-11)