розбатований
РОЗБАТО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розбатува́ти.
— Ач, — роздивлявся він розбатовану в шмаття долоню, — хоч би ж відтяли та по-людськи, а то тільки понівечили… (Стар., Облога.., 1961, 51).
Словник української мови (СУМ-11)