розбещувати
РОЗБЕ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБЕ́СТИТИ, е́щу, е́стиш, док., кого, що.
1. Привчати кого-небудь до поганих, аморальних звичок, робити аморальним; псувати.
– Ви проповідували крамолу! Ви розбещували нашу молодь! Хто вам дав на це право? (П. Колесник);
// Робити нестійким у поглядах, збивати з правильного шляху.
2. Потураючи кому-небудь, робити його недисциплінованим, свавільним; розпускати.
– Розбестив вас ваш хлопський пан! Розлінилися! Та я вас підтягну! (З. Тулуб);
– До речі, про твоїх дітей. Розбестив їх так, що вони тільки шкоду людям роблять (А. Шиян);
// Надмірною увагою псувати кого-небудь, робити неслухняним, вередливим.
– Ми страшенно розбестили нашу сучасну молодь. Вона зовсім не знає, що таке труднощі (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)