розбещувати
РОЗБЕ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБЕ́СТИТИ, е́щу, е́стиш, док., перех.
1. Привчати кого-небудь до поганих, аморальних звичок, робити аморальним; псувати.
— Ви проповідували крамолу! Ви розбещували нашу молодь! Хто вам дав на це право? (Кол., Терен.., 1959, 276);
// Робити нестійким у поглядах, збивати з правильного шляху.
Лівонародники повторюють на ділі вчення буржуазії, розбещуючи дрібних селян «хазяйськими» ілюзіями (Ленін, 25, 1972, 61).
2. Потураючи кому-небудь, робити його недисциплінованим, свавільним; розпускати.
— Розбестив вас ваш хлопський пан! Розлінилися! Та я вас підтягну! (Тулуб, Людолови, II, 1957, 156);
— До речі, про твоїх дітей. Розбестив їх так, що вони тільки шкоду людям роблять (Шиян, Баланда, 1957, 102);
// Надмірною увагою псувати кого-небудь, робити неслухняним, вередливим.
— Ми страшенно розбестили нашу сучасну молодь. Вона зовсім не знає, що таке труднощі (Коз., Листи.., 1967, 103).
Словник української мови (СУМ-11)