розбиток

РОЗБИ́ТОК, тку, ч., діал.

1. Відбитий від чого-небудь шматок; залишок чогось зламаного.

Дивився на ділянку, знану з дитинства, на хату, в якій жив, обернену в розбиток глини, як і всі інші житла навкруг. Зосталися рештки: безслівно промовляти про смерть – кожному, хто сюди приходить (В. Барка).

2. Той, хто зазнав поразки, аварії і т. ін.

Поволі розбитки збиралися, і фронт приймав давній вигляд (Мирослав Ірчан);

В Ярослава тільки й було людей, що троє воїнів та медовар з .. конем, та ще нещасні розбитки, втікачі (П. Загребельний);

* Образно. Ох, борці, якби ви знали, що то є безсилі руки! Що то є лежати тихо, мов сумний розбиток долі (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. розбиток — розби́ток 1 іменник чоловічого роду шматок, залишок зламаного діал. розби́ток 2 іменник чоловічого роду, істота про людину, яка зазнала поразки, аварії діал.  Орфографічний словник української мови
2. розбиток — РОЗБИ́ТОК, тку, ч., діал. 1. Відбитий від чого-небудь шматок; залишок чогось зламаного. 2. Той, хто зазнав поразки, потерпів аварію і т. ін.  Словник української мови в 11 томах