розбиток
РОЗБИ́ТОК, тку, ч., діал.
1. Відбитий від чого-небудь шматок; залишок чогось зламаного.
Дивився на ділянку, знану з дитинства, на хату, в якій жив, обернену в розбиток глини, як і всі інші житла навкруг. Зосталися рештки: безслівно промовляти про смерть – кожному, хто сюди приходить (В. Барка).
2. Той, хто зазнав поразки, аварії і т. ін.
Поволі розбитки збиралися, і фронт приймав давній вигляд (Мирослав Ірчан);
В Ярослава тільки й було людей, що троє воїнів та медовар з .. конем, та ще нещасні розбитки, втікачі (П. Загребельний);
* Образно. Ох, борці, якби ви знали, що то є безсилі руки! Що то є лежати тихо, мов сумний розбиток долі (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розбиток — розби́ток 1 іменник чоловічого роду шматок, залишок зламаного діал. розби́ток 2 іменник чоловічого роду, істота про людину, яка зазнала поразки, аварії діал. Орфографічний словник української мови
- розбиток — РОЗБИ́ТОК, тку, ч., діал. 1. Відбитий від чого-небудь шматок; залишок чогось зламаного. 2. Той, хто зазнав поразки, потерпів аварію і т. ін. Словник української мови в 11 томах