1. Орфографічний словник української мови

розбиток

розби́ток 1

іменник чоловічого роду

шматок, залишок зламаного

діал.

розби́ток 2

іменник чоловічого роду, істота

про людину, яка зазнала поразки, аварії

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбиток — РОЗБИ́ТОК, тку, ч., діал. 1. Відбитий від чого-небудь шматок; залишок чогось зламаного. Дивився на ділянку, знану з дитинства, на хату, в якій жив, обернену в розбиток глини, як і всі інші житла навкруг. Словник української мови у 20 томах
  2. розбиток — РОЗБИ́ТОК, тку, ч., діал. 1. Відбитий від чого-небудь шматок; залишок чогось зламаного. 2. Той, хто зазнав поразки, потерпів аварію і т. ін. Словник української мови в 11 томах