розбишацтво

РОЗБИША́ЦТВО, а, с., розм.

1. Грабіж, що супроводжується погрозами, вбивством і т. ін.; розбій.

[Марк:] Я з Габріелем ходив до коменданта міста жалітися на це нечуване розбишацтво, і комендант, як бачите, наказав закувати нас в ланцюги і покарати разом з вами лютою смертю (Я. Мамонтов);

Дався взнаки Ведмідеві брат Окуня. Ще довго пам'ятатиме він його розбишацтво (Н. Рибак).

2. збірн. Люди, які займаються грабежем, розбоєм; розбишаки.

[Руфін:] То шлях непевний, – всякий люд бродячий, усяке розбишацтво там буває, а ти смерком ідеш, самотня жінка... (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. розбишацтво — розбиша́цтво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розбишацтво — -а, с. 1》 Грабіж, що супроводжується погрозами, вбивством і т. ін.; розбій. 2》 збірн. Люди, які займаються грабежем, розбоєм; розбишаки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розбишацтво — РОЗБІ́Й (напад, вбивство з метою пограбування), РОЗБІ́ЙНИЦТВО, РОЗБИША́ЦТВО, ХАРЦИ́ЗСТВО (ХАРЦИ́ЗТВО) розм., ХАРЦИЗЯ́ЦТВО розм., ЗДОБИ́ЧНИЦТВО розм.  Словник синонімів української мови
4. розбишацтво — Розбиша́цтво, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розбишацтво — РОЗБИША́ЦТВО, а, с. 1. Грабіж, що супроводжується погрозами, вбивством і т. ін.; розбій. [Марк:] Я з Габріелем ходив до коменданта міста жалітися на це нечуване розбишацтво, і комендант, як бачите...  Словник української мови в 11 томах
6. розбишацтво — Розбишацтво, -ва с. Разбойничество.  Словник української мови Грінченка