розбріхуватися

РОЗБРІ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗБРЕХА́ТИСЯ, ешу́ся, е́шешся, док., розм.

1. Ставати дуже говірким, балакучим.

Троянці п'яні розбрехались І чванилися без пуття (І. Котляревський);

Чай пили купно. За чаєм Проценко розбрехався – все такі смішні побрехеньки вигадував (Панас Мирний).

2. тільки док. Почати гучно гавкати (про собаку).

Ти винен, брат Рябко, що ніччю розбрехався (П. Гулак-Артемовський);

Їм було байдужісінько, чого, власне, сердиться німець, чого розбрехався його собачка-такс (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. розбріхуватися — розбрі́хуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розбріхуватися — -уюся, -уєшся, недок., розбрехатися, -ешуся, -ешешся, док. 1》 розм. Ставати дуже говірким, балакучим. 2》 тільки док., розм. Почати гучно гавкати (про собаку).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розбріхуватися — РОЗБРІ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗБРЕХА́ТИСЯ, ешу́ся, е́шешся, док. 1. розм. Ставати дуже говірким, балакучим. Троянці п’яні розбрехались І чванилися без пуття (Котл., І, 1952, 206); Чай пили купно.  Словник української мови в 11 томах