розбріхувати
РОЗБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБРЕХА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., фам.
Розголошувати те, що слід тримати в таємниці.
[Гострохвостий (тихо):] Чи не бісові п'яні міщанки! Певно, вже котрась забігала сюди і все дочиста розбрехала (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)