розбріхувати
РОЗБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБРЕХА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., фам. Розголошувати те, що слід тримати в таємниці.
[Гострохвостий(тихо):] Чи не бісові п’яні міщанки! Певно, вже котрась забігала сюди і все дочиста розбрехала (Н.-Лев., II, 1956, 518).
Словник української мови (СУМ-11)