розбріхуватися

РОЗБРІ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗБРЕХА́ТИСЯ, ешу́ся, е́шешся, док.

1. розм. Ставати дуже говірким, балакучим.

Троянці п’яні розбрехались І чванилися без пуття (Котл., І, 1952, 206);

Чай пили купно. За чаєм Проценко розбрехався — все такі смішні побрехеньки вигадував (Мирний, III, 1954, 295).

2. тільки док., розм. Почати гучно гавкати (про собаку).

Ти винен, брат Рябко, що ніччю розбрехався (Г.-Арт., Байки.., 1958, 52);

Їм було байдужісінько, чого, власне, сердиться німець, чого розбрехався його собачка-такс (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 462).

Значення в інших словниках

1. розбріхуватися — розбрі́хуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розбріхуватися — -уюся, -уєшся, недок., розбрехатися, -ешуся, -ешешся, док. 1》 розм. Ставати дуже говірким, балакучим. 2》 тільки док., розм. Почати гучно гавкати (про собаку).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розбріхуватися — РОЗБРІ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗБРЕХА́ТИСЯ, ешу́ся, е́шешся, док., розм. 1. Ставати дуже говірким, балакучим. Троянці п'яні розбрехались І чванилися без пуття (І. Котляревський); Чай пили купно.  Словник української мови у 20 томах