розбурханий

РОЗБУ́РХАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розбу́рхати.

Розбурхані великою грозою на сході, люди брались за зброю, не хотіли коритись гнобителям (І. Цюпа);

Він неначе проковтнув усі розбурхані у нім почування й думки і сказав дрижачим голосом: – Се вже так буває, Михайле, буває так! (О. Кобилянська);

Надворі зовсім звечоріло, та не заспокоювались стривожені думки, як не може одразу заспокоїтися море, розбурхане буремними вітрами, (А. Шиян).

2. у знач. прикм. Який втратив спокій; збуджений, розтривожений.

Дзеленчав дзвоник, але розбурханий натовп не вщухав. У повітрі підводились кулаки, злобно блискали очі (А. Шиян);

Вона відчувала, що Віктор закляк на місці, не відриваючи від неї свого погляду, і в цю хвилину ненавиділа його всією силою своєї розбурханої душі (С. Журахович);

В наскрізь прозорому весняному повітрі, під лунким оцим небом далеко чути голос розбурханого, мітингуючого Скадовська (О. Гончар);

Гнат сидів на березі під вербою. Нічний холод трохи прохолодив його та втихомирив розбурхані нерви (М. Коцюбинський).

3. у знач. прикм. Який розбурхався, став бурхливим, неспокійним (про річку, море і т. ін.).

З вимитої прибережної складки Павло Михайлович витягнув невеликий човен і, попрощавшись з усіма, спихнув його на розбурхану воду (М. Стельмах);

Вони вийшли на високий горб. Відсіля відкривався величний краєвид розбурханого моря (М. Трублаїні);

Розбурхані хвилі одна за одною накочувались на берег (О. Донченко);

// Який став діючим (про вулкан).

В ті хвилини, коли гуркіт канонади наростав, нам здавалось, що ми наближаємося до кратера розбурханого вулкана (С. Журахович).

4. у знач. прикм. Який досяг великої інтенсивності, сили в своєму вияві.

Здавалось, якась темна сила, встаючи валом, накочується все ближче, наосліп шукаючи виходу своїй роз'ярілій, розбурханій ненависті (О. Гончар);

– Овва, що вас так рано вигнало?! – Ранок вигнав, Катре! – кричу голосно, щоб дати волю своїй розбурханій радості (Я. Качура);

З голосіння жінок, з розбурханої, безладної розмови чоловіків Максим зрозумів: у таборі була бійка (Д. Ткач);

Розбурханий вітер по полю гуляє, лозини та квіти додолу схиляє (Н. Забіла).

Значення в інших словниках

1. розбурханий — розбу́рханий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розбурханий — див. запальний; схвильований  Словник синонімів Вусика
3. розбурханий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розбурхати. 2》 у знач. прикм.Який втратив спокій; збуджений, розтривожений. 3》 у знач. прикм. Який розбурхався, став бурхливим, неспокійним (про річку, море і т. ін.). || Який став діючим (про вулкан). 4》 у знач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розбурханий — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет.  Словник синонімів української мови
5. розбурханий — РОЗБУ́РХАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розбу́рхати. Розбурхані великою грозою на сході, люди брались за зброю, не хотіли коритись гнобителям (Цюпа, Назустріч..  Словник української мови в 11 томах