розбурханий

розбу́рханий

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розбурхати.

2》 у знач. прикм.Який втратив спокій; збуджений, розтривожений.

3》 у знач. прикм. Який розбурхався, став бурхливим, неспокійним (про річку, море і т. ін.).

|| Який став діючим (про вулкан).

4》 у знач. прикм. Який досяг великої інтенсивності, сили у своєму прояві.

Значення в інших словниках

1. розбурханий — розбу́рханий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розбурханий — див. запальний; схвильований  Словник синонімів Вусика
3. розбурханий — РОЗБУ́РХАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розбу́рхати. Розбурхані великою грозою на сході, люди брались за зброю, не хотіли коритись гнобителям (І.  Словник української мови у 20 томах
4. розбурханий — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет.  Словник синонімів української мови
5. розбурханий — РОЗБУ́РХАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розбу́рхати. Розбурхані великою грозою на сході, люди брались за зброю, не хотіли коритись гнобителям (Цюпа, Назустріч..  Словник української мови в 11 томах