розбірливий
РОЗБІ́РЛИВИЙ, а, е.
1. Який виявляє вимогливість під час вибору або оцінки кого-, чого-небудь.
Тоді філософи здалися мені спритними крамарями, що величаються біля своїх рундучків і кожен має свій товар за найкращий. Захеканий, змучений безплідними ночами, я бігав од рундука до рундука, доки не зрозумів, що я надто розбірливий і тому нічого не куплю на віру і ніхто не навчить мене, як на цім світі жити... (В. Дрозд).
2. Якого можна легко сприйняти слухом або зором; чіткий, ясний.
Він усі записочки зберігає, на клаптиках паперу списані її стрімким, не дуже розбірливим, але таким красивим жіночим почерком (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)