Словник української мови у 20 томах

розважання

РОЗВАЖА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. розважа́ти.

– Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься. – Не дуже вгамовалась [вгамувалась] Леся од такого розважання; рвалась, кричала, здіймала до неба руки (П. Куліш);

По довгих розважаннях і тайних нарадах вийшло вкінці, щоби конче виїхати до більшого міста на М'ясниці (Н. Кобринська).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. розважання — розважа́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. розважання — див. веселощі  Словник синонімів Вусика
  3. розважання — -я, с. Дія за знач. розважати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розважання — РОЗВАЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розважа́ти. — Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься. — Не дуже вгамовалась [вгамувалась] Леся од такого розважання; рвалась, кричала, здіймала до неба руки (П. Куліш, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
  5. розважання — Розважа́ння, -ня с. = розвага.  Словник української мови Грінченка