розважання
РОЗВАЖА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. розважа́ти.
– Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься. – Не дуже вгамовалась [вгамувалась] Леся од такого розважання; рвалась, кричала, здіймала до неба руки (П. Куліш);
По довгих розважаннях і тайних нарадах вийшло вкінці, щоби конче виїхати до більшого міста на М'ясниці (Н. Кобринська).
Словник української мови (СУМ-20)