розвора
РОЗВО́РА, и, ж.
Жердина, якою подовжують (рідко – укорочують) віз.
Звичні до роботи, воли ледь тягли воза, не одне колесо під розворою .. розсипалось (Ю. Збанацький);
Іван уперся правою рукою в розвору (Ю. Мушкетик);
Розвору виготовляли з природно розгалуженого і з двох боків обтесаного стовбура – для продовження чи скорочення воза (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)