розвора
Розвора, -ри
ж.
1) Шестъ для удлиненія воза. см. розворити.
2) Разиня, ротозѣйка, зѣвака. Їхала, мамо, розвора та оглоблею мені в рот. Ном. № 6594. У лемковъ: лѣнивая женщина, только зѣвающая по сторонамъ. Вх. Лем. 462.
Словник української мови Грінченка