1. Словник української мови Грінченка

розвора

Розвора, -ри

ж.

1) Шестъ для удлиненія воза. см. розворити.

2) Разиня, ротозѣйка, зѣвака. Їхала, мамо, розвора та оглоблею мені в рот. Ном. № 6594. У лемковъ: лѣнивая женщина, только зѣвающая по сторонамъ. Вх. Лем. 462.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвора — розво́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. розвора — див. неуважний Словник синонімів Вусика
  3. розвора — -и, ж. 1》 Жердина, якою подовжують віз. 2》 зах. Ледащиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розвора — РОЗВО́РА, и, ж. Жердина, якою подовжують (рідко – укорочують) віз. Звичні до роботи, воли ледь тягли воза, не одне колесо під розворою .. розсипалось (Ю. Збанацький); Іван уперся правою рукою в розвору (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. розвора — Розво́ра, -ри; -во́ри, -во́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розвора — РОЗВО́РА, и, ж. Жердина, якою подовжують віз. Звичні до роботи, воли ледь тягли воза, не одне колесо під розворою.. розсипалось (Збан., Сеспель, 1961, 446). Словник української мови в 11 томах