розвора
РОЗВО́РА, и, ж. Жердина, якою подовжують віз.
Звичні до роботи, воли ледь тягли воза, не одне колесо під розворою.. розсипалось (Збан., Сеспель, 1961, 446).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розвора — розво́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- розвора — див. неуважний Словник синонімів Вусика
- розвора — -и, ж. 1》 Жердина, якою подовжують віз. 2》 зах. Ледащиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розвора — РОЗВО́РА, и, ж. Жердина, якою подовжують (рідко – укорочують) віз. Звичні до роботи, воли ледь тягли воза, не одне колесо під розворою .. розсипалось (Ю. Збанацький); Іван уперся правою рукою в розвору (Ю. Словник української мови у 20 томах
- розвора — Розво́ра, -ри; -во́ри, -во́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розвора — Розвора, -ри ж. 1) Шестъ для удлиненія воза. см. розворити. 2) Разиня, ротозѣйка, зѣвака. Їхала, мамо, розвора та оглоблею мені в рот. Ном. № 6594. У лемковъ: лѣнивая женщина, только зѣвающая по сторонамъ. Вх. Лем. 462. Словник української мови Грінченка