розвідний
РОЗВІДНИ́Й, а́, е́.
1. Який використовується для розведення, розмноження чого-небудь.
Розвідні теплиці;
Розвідні сорти.
2. Який служить для розподілу чого-небудь.
Треба .. почати спорудження розвідних водопроводів і фільтрувальної станції в м. Горлівці (з наук.-попул. літ.).
3. Який має рухомі частини, завдяки чому його можна розводити, розсувати.
Через Дніпро було перекинуто розвідний дерев'яний міст (Л. Дмитерко);
Деякі предмети опинилися в космосі випадково. Наприклад, розвідний ключ, викрутка та десяток гвинтів вислизнули з рук американського астронавта з “Челленжера” під час ремонту супутника “Солар” (із журн.).
РОЗВІ́ДНИ́Й, ві́дна́, ві́дне́.
1. Стос. до розводу (у 4 знач.).
Розвідний документ;
Розвідні формальності.
2. у знач. ім. розвідни́й, но́го, ч.; розвідна́, но́ї, ж., розм. Людина, яка розірвала шлюб.
Ідуть чутки, що Гриня таємно нібито вже обручився з Тамарою-зоотехнічкою, яка живе тепер на становищі розвідної (О. Гончар);
На день народження жених, немолодий, із розвідних, Привіз для милої із міста Разок коштовного намиста (з газ.).
3. у знач. ім. розвідна́, но́ї, розм. Свідоцтво про розлучення.
Тесть уже давав і розвідну, казав, сам добуде, бо дочка нездужа, – так я не схотів (Сл. Б. Грінченка).
4. у знач. ім. розвідни́й, но́го, ч. Військовослужбовець, який розводить, розставляє вартових на пости і стежить за несенням ними служби.
Прийшов розвідний із двома вояками (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)