розвідний
РОЗВІ́ДНИ́Й¹, ві́дна́, ві́дне́.
1. Стос. до розводу (у 4 знач.).
2. у знач. ім. розвідни́й, но́го, ч.; розвідна́, но́ї, ж., розм. Людина, яка розірвала шлюб.
Ідуть чутки, що Гриня таємно нібито вже обручився з Тамарою-зоотехнічкою, яка живе тепер на становищі розвідної (Гончар, Тронка, 1963, 333).
3. у знач. ім., тільки розвідна́, розм. Свідоцтво про розлучення.
Тесть уже давав і розвідну, казав, сам добуде, бо дочка нездужа, — так я не схотів (Сл. Гр.).
РОЗВІДНИ́Й², а́, е́.
1. Який використовується для розведення, розмноження чого-небудь.
Розвідні теплиці.
2. Який служить для розподілу чого-небудь.
Треба.. почати спорудження розвідних водопроводів і фільтрувальної станції в м. Горлівці (Наука.., 6, 1956, 5).
3. Який має рухомі частини, завдяки чому його можна розводити, розсувати.
Через Дніпро було перекинуто розвідний дерев’яний міст (Дмит., Розлука, 1957, 185).
Словник української мови (СУМ-11)