розв'язання

РОЗВ'ЯЗА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. розв'яза́ти, розв'я́зувати.

Розв'язання ждав я марно; Крук мовчав, дивився хмарно, Грізним зором мене пік (П. Грабовський);

Варя приступала до розв'язання математичної задачі (О. Донченко);

Уже не сумнівався [М. Гоголь], що знайшов вірне розв'язання всього того, що так мучило останнім часом (О. Полторацький);

При розв'язанні як великих і складних питань, так і звичайних буденних справ люди завжди звертаються до досвіду минулого (з публіц. літ.);

Розв'язати – невелика річ, але треба вміти застосувати розв'язання до життя (В. Підмогильний).

Значення в інших словниках

1. розв'язання — розв'яза́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розв'язання — [розвйазан':а] -н':а, р. мн. -ан'  Орфоепічний словник української мови
3. розв'язання — -я, с. 1》 Дія за знач. розв'язати, розв'язувати. 2》 муз. Перехід нестійкого звука ладу до стійкого або відносно стійкого на основі ладового тяжіння. || Перехід дисонуючого інтервалу або акорду у консонуючий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розв'язання — розв'я́зання розпуск, ліквідація (ст): У вирі того подвійного життя траплялися арешти поодиноких учнів, а навіть розв'язання якоїсь кляси, але підпільне життя не припинялося (Домбровський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт