розв'язання
РОЗВ'ЯЗА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. розв'яза́ти, розв'я́зувати.
Розв'язання ждав я марно; Крук мовчав, дивився хмарно, Грізним зором мене пік (П. Грабовський);
Варя приступала до розв'язання математичної задачі (О. Донченко);
Уже не сумнівався [М. Гоголь], що знайшов вірне розв'язання всього того, що так мучило останнім часом (О. Полторацький);
При розв'язанні як великих і складних питань, так і звичайних буденних справ люди завжди звертаються до досвіду минулого (з публіц. літ.);
Розв'язати – невелика річ, але треба вміти застосувати розв'язання до життя (В. Підмогильний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розв'язання — розв'яза́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- розв'язання — [розвйазан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
- розв'язання — -я, с. 1》 Дія за знач. розв'язати, розв'язувати. 2》 муз. Перехід нестійкого звука ладу до стійкого або відносно стійкого на основі ладового тяжіння. || Перехід дисонуючого інтервалу або акорду у консонуючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розв'язання — розв'я́зання розпуск, ліквідація (ст): У вирі того подвійного життя траплялися арешти поодиноких учнів, а навіть розв'язання якоїсь кляси, але підпільне життя не припинялося (Домбровський) Лексикон львівський: поважно і на жарт