розв'язання
розв'яза́ння
-я, с.
1》 Дія за знач. розв'язати, розв'язувати.
2》 муз. Перехід нестійкого звука ладу до стійкого або відносно стійкого на основі ладового тяжіння.
|| Перехід дисонуючого інтервалу або акорду у консонуючий.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розв'язання — розв'яза́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- розв'язання — [розвйазан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
- розв'язання — РОЗВ'ЯЗА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розв'яза́ти, розв'я́зувати. Розв'язання ждав я марно; Крук мовчав, дивився хмарно, Грізним зором мене пік (П. Грабовський); Варя приступала до розв'язання математичної задачі (О. Донченко); Уже не сумнівався [М. Словник української мови у 20 томах
- розв'язання — розв'я́зання розпуск, ліквідація (ст): У вирі того подвійного життя траплялися арешти поодиноких учнів, а навіть розв'язання якоїсь кляси, але підпільне життя не припинялося (Домбровський) Лексикон львівський: поважно і на жарт