розв'язання

розв'яза́ння

-я, с.

1》 Дія за знач. розв'язати, розв'язувати.

2》 муз. Перехід нестійкого звука ладу до стійкого або відносно стійкого на основі ладового тяжіння.

|| Перехід дисонуючого інтервалу або акорду у консонуючий.

Значення в інших словниках

1. розв'язання — розв'яза́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розв'язання — [розвйазан':а] -н':а, р. мн. -ан'  Орфоепічний словник української мови
3. розв'язання — РОЗВ'ЯЗА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розв'яза́ти, розв'я́зувати. Розв'язання ждав я марно; Крук мовчав, дивився хмарно, Грізним зором мене пік (П. Грабовський); Варя приступала до розв'язання математичної задачі (О. Донченко); Уже не сумнівався [М.  Словник української мови у 20 томах
4. розв'язання — розв'я́зання розпуск, ліквідація (ст): У вирі того подвійного життя траплялися арешти поодиноких учнів, а навіть розв'язання якоїсь кляси, але підпільне життя не припинялося (Домбровський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт