розгладжуватися
РОЗГЛА́ДЖУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗГЛА́ДИТИСЯ, диться, док.
1. Розпрямлятися (про що-небудь зібгане);
// Розправлятися, зникати (про зморшки, складки, нерівності і т. ін.).
Ямочка між бровами не розгладжувалась (І. Нечуй-Левицький);
Дивилась [Антоніна] на нього зеленкуватими очима в червоних повіках, а зморшки на обличчі розгладжувались (М. Коцюбинський);
Коли Скирда повернувся до хати, його дружина пильно подивилася йому в очі, і зморшки їй розгладилися на лобі (П. Панч);
Обличчя підполковника розгладилося (І. Багмут);
Обличчя його враз розгладилось, освітилося усміхом (А. Дімаров);
// Переставати бути настовбурченими, насупленими (про вуса, брови і т. ін.).
Настя дивилася на дитину, її брови розгладжувались помалу (С. Тудор).
2. тільки недок. Пас. до розгла́джувати.
Косарі обступили отамана, раділи запорожцям, розпитували, куди ті їдуть, журилися жнивами. Сірко не крився, сказав, що їдуть шукати згоди з їхнім гетьманом, на обличчях косарів розгладжувалися посмішками зморшки: люди сподівалися, що запорожці дійдуть з гетьманом згоди, візьмуть їх під свій захист (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)