розглядати
РОЗГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко РОЗГЛЯ́ДУВАТИ і РОЗГЛЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГЛЯ́ДІТИ, РОЗГЛЕ́ДІТИ, джу, диш, РОЗГЛЯ́НУТИ, ну, неш; мин. ч. розгля́дів, розгле́дів, діла, ло і розгля́нув, нула, ло; док.
1. кого, що. Уважно оглядати кого-, що-небудь.
Еней з ягою розглядали Всі дива там, які були (І. Котляревський);
Чоловік розглядав хату (А. Шиян);
Узявшись у боки, .. розглядував [сотник] кожного (Г. Квітка-Основ'яненко);
Лампа стояла на столі з газетним обгорілим абажуром, і Дорош не міг розгледіти обличчя прийшлого (Григорій Тютюнник);
// тільки док., також з підрядним реченням. Пильно вдивившись, побачити, розрізнити що-небудь.
Потемніло так, що не можна було добре розглядіти, як хто йшов через вулицю (Грицько Григоренко);
Невдовзі на сході з'явилася хмара куряви, і за якісь півгодини я вже розглядів у ній плескуваті голови горбатих биків-зебу і над ними широченні брилі погоничів (І. Муратов);
В кутку стояв стіл, на ньому щось лежало, але що саме – Юрій не міг розглядіти (П. Кочура);
Очі Святеника розгледіли у небі силуети трьох літаків (В. Собко);
Ледве міг [Євгешка] розглянути в темряві покручену стежку (О. Донченко);
// тільки з підрядним реченням, кого, що. Відшукувати кого-, що-небудь очима, поглядом.
Оттож то наш Хома Масляк, у великодню п'ятницю, ходить по Джигунівці та розгляда, чи не їде якийсь-то старший, що про нього циганка казала (Г. Квітка-Основ'яненко);
З віадука вискочив заклопотаний начальник штабу з якимись паперами під пахвою й одразу ж задер голову, розглядаючи в небі, чи немає там румунських “музикантів” (О. Гончар);
Перейшовши через ясний двір і вступивши на тік у темну клуню, Дарка одразу не могла розгледіти, де сидів батько (Леся Українка);
// тільки док., перен., у кому, у кого, кого. Розпізнати когось за якими-небудь рисами характеру, поведінки і т. ін.;
// що. Розгадувати що-небудь (підступність, оману, хитрощі і т. ін.).
Розглядівши оману, верталася вона в хату з жалем у серці, з сльозами на очах (Панас Мирний).
2. тільки недок., розм. Роздивлятися навколо.
Парубки пильно розглядали по хаті. Того, що хотіли, вони не бачили (С. Васильченко);
Попенко, як горобець, ковтав-глитав, запихався, розглядаючи на всі боки, наче злодій (Панас Мирний);
Яшко .. йшов за возом по подвір'ю й зацікавлено розглядав навколо (А. Головко).
3. кого, що, перен. Вивчати, оцінювати кого-небудь, досліджувати, аналізувати щось.
Народну творчість, як і всю культуру взагалі, слід розглядати в зв'язку з історією суспільства (М. Рильський);
Трудно було його [Фірдоусі] розгледіти в деталях! Ріки історії багато піску нанесли в його біографію (П. Тичина).
4. що, перен. Розбирати, обговорювати що-небудь.
Марина ще з самого ранку повідомила мене, що сьогодні ввечері на профспілкових зборах розглядатимуть і мою заяву (Ірина Вільде);
[Ромодан:] Довго засідали?.. [Дремлюга:] Тридцять п'ять питань розглянули (О. Корнійчук).
(1) Розгляда́ти як кого, що – оцінювати, вважати ким-, чим-небудь.
Розглядати як виконану роботу.
Словник української мови (СУМ-20)