розглядати
РОЗГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко РОЗГЛЯ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГЛЯ́ДІТИ, діал. РОЗГЛЕ́ДІТИ, джу, диш і РОЗГЛЯ́НУТИ, ну, неш; мин. ч. розгля́дів, діал. розгле́дів, діла, ло і розгля́нув, нула, ло; док.
1. перех. Уважно оглядати кого-, що-небудь.
Еней з ягою розглядали Всі дива там, які були (Котл., І, 1952, 148);
Чоловік розглядав хату (Шиян, Переможці, 1950, 35);
Узявшись у боки,.. розглядував [сотник] кожного (Кв.-Осн., II, 1956, 162);
Лампа стояла на столі з газетним обгорілим абажуром, і Дорош не міг розгледіти обличчя прийшлого (Тют., Вир, 1960, 163);
// тільки док., також з підрядним реченням. Пильно вдивившись, побачити, розрізнити що-небудь.
Потемніло так, що не можна було добре розглядіти, як хто йшов через вулицю (Григ., Вибр., 1959, 188);
Невдовзі на сході з’явилася хмара куряви, і за якісь півгодини я вже розглядів у ній плескуваті голови горбатих биків-зебу і над ними широченні брилі погоничів (Мур., Бук. повість, 1959, 67);
В кутку стояв стіл, на ньому щось лежало, але що саме — Юрій не міг розглядіти (Кочура, Зол. грамота, 1960, 184);
Очі Святеника розгледіли у небі силуети трьох літаків (Собко, Шлях.., 1948, 88);
Ледве міг [Євгешка] розглянути в темряві покручену стежку (Донч., VI, 1958, 81);
// тільки з підрядним реченням. Відшукувати кого-, що-небудь очима, поглядом.
Оттож то наш Хома Масляк, у великодню п’ятницю, ходить по Джигунівці та розгляда, чи не їде якийсь-то старший, що про нього циганка казала (Кв.-Осн., II, 1956, 231);
З віадука вискочив заклопотаний начальник штабу з якимись паперами під пахвою й одразу ж задер голову, розглядаючи в небі, чи немає там румунських «музикантів» (Гончар, III, 1959, 23);
Перейшовши через ясний двір і вступивши на тік у темну клуню, Дарка одразу не могла розгледіти, де сидів батько (Л. Укр., III, 1952, 637);
// тільки док., перен., у кому, у кого. Розпізнати когось за якими-небудь рисами характеру, поведінки і т. ін.
При самому виникненні «легального марксизму» Ленін розглядів в його представниках буржуазних лібералів (Біогр. Леніна, 1955, 21);
// Розгадувати що-небудь (підступність, оману, хитрощі і т. ін.).
Розглядівши оману, верталася вона в хату з жалем у серці, з сльозами на очах (Мирний, І, 1949,350).
2. тільки недок., неперех., розм. Роздивлятися навколо.
Парубки пильно розглядали по хаті. Того, що хотіли, вони не бачили (Вас., І, 1959, 287);
Попенко, як горобець, ковтав-глитав, запихався, розглядаючи на всі боки, наче злодій (Мирний, 1, 1954, 334);
Яшко.. йшов за возом по подвір’ю й зацікавлено розглядав навколо (Головко, І, 1957, 127).
3. перех., перен. Вивчати, оцінювати кого-небудь, досліджувати, аналізувати щось.
Народну творчість, як і всю культуру взагалі, слід розглядати в зв’язку з історією суспільства (Рильський, III, 1956, 142);
Трудно було його [Фірдоусі] розгледіти в деталях! Ріки історії багато піску нанесли в його біографію (Тич., III, 1957, 43).
◊ В і́ншому сві́тлі розгляда́ти див. сві́тло;
Розгляда́ти як кого, що — оцінювати, вважати ким-, чим-небудь.
..в політичному відношенні Раду робітничих депутатів слід розглядати як зародок тимчасового революційного уряду (Ленін, 12, 1970, 57);
Партія розглядає комуністичне будівництво в СРСР як велике інтернаціональне завдання радянського народу (Програма КПРС, 1961, 5).
4. перех., перен. Розбирати, обговорювати що-небудь (перев. на зборах, засіданнях).
Марина ще з самого ранку повідомила мене, що сьогодні ввечері на профспілкових зборах розглядатимуть і мою заяву (Вільде, Пов. і опов., 1949, 114);
[Ромодан:] Довго засідали?.. [Дремлюга:] Тридцять п’ять питань розглянули (Корн., II, 1955, 293).
Словник української мови (СУМ-11)